Галицький районний суд м. Львова своїм рішенням задовольнив позов Головного територіального управління юстиції у Львівській області в інтересах громадянки Польщі (матері) та визнав незаконним утримання батьком малолітнього сина на території України

12 вересня 2017 року Галицький районний суд м. Львова своїм рішенням задовольнив позов Головного територіального управління юстиції у Львівській області в інтересах громадянки Польщі (матері) та визнав незаконним утримання батьком малолітнього сина на території України. Також суд зобов’язав батька повернути сина на територію Республіки Польща, тобто до країни постійного проживання дитини.

Головне територіальне управлінням юстиції у Львівській області в інтересах громадянки Польщі (особа «А») звернулося до суду із позовною заявою, в якій просили визнати незаконним утримання батьком (особою «Б») на території України малолітнього громадянина «В».

Зокрема, свої вимоги обґрунтовували тим, що особа «А» та особа «Б» є батьками малолітнього особи «В». Зазначили, що батьки вказаної дитини не одружені, тому дитина з моменту народження і до 30.06.2016 року проживала на території Республіки Польща та протягом цього часу неодноразово відвідувала батька в Україні й батько неодноразово відвідував її у Польщі. Ствердили, що особою «А» було надано дозвіл на виїзд особи «В» в Україну на період з 30.06.2016 року по 22.07.2016 року. Також зазначили, що 30.06.2016 року відповідач забрав дитину, яка виїхала з Республіки Польща як громадянин Республіки Польща, а заїхала в Україну як громадянин України, однак після 22.07.2016 року дитину не повернув до Польщі. Досягти згоди в добровільному порядку щодо місця проживання дитини сторони не змогли. Позивачка вважає, що утримання дитини відповідачем в Україні без її згоди на те є протиправним та, що відповідач порушує права позивачки на піклування про дитину.

В ході розгляду справи відповідач та його представники у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Зокрема, зазначили, що Головне територіальне управління юстиції у Львівській області зобов’язане було звернутися до органу опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дитини для одержання висновку про умови проживання дитини. Ствердили, що особою «А» добровільно та заздалегідь був наданий дозвіл строком на 1 рік на переміщення дитини разом з його батьком з Республіки Польща до України. Вважають, що повернення дитини до Республіки Польща може негативно вплинути на її психологічний стан здоров’я. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд дійшов висновку про те, що утримання дитини на території України є незаконним та відсутні обставини, які б давали підстави, передбачені Конвенцією (ст.ст. 12, 13), для відмови у поверненні дитини до держави її постійного місця проживання, а тому 12 вересня 2017 року своїм рішенням задовольнив позов та визнав незаконним утримання батьком малолітнього сина на території України. Зобов’язав батька повернути сина на територію Республіки Польща, тобто до країни постійного проживання дитини.