Поняття та підстави забезпечення позову.

Забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову може бути подано як особою, яка пред'явила позов до суду, так і будь-якою іншою особа, яка бере участь у справі, а саме: 1) позивач; 2) відповідач, який пред'явив зустрічний позов; 3) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; 4) органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідна заява будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у  ній  (за  винятком  випадку, передбаченого ч.  4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити  чи зробити  неможливим виконання рішення суду.

У заяві вказуються: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст. 151 ЦПК).

Законодавством також передбачено можливість забезпечення позову ще до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До такої заяви додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. У випадку подання зазначеної заяви до подання позовної заяви – заявник повинен подати останню протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Якщо ж заявник цього не зробить (або позовна заява буде повернута чи відмовлено у відкритті провадження у справі) — вжиті заходи скасовуються.

Види (заходи) забезпечення позову

Статтею 152 ЦПК України до видів забезпечення позову віднесені: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Заходи забезпечення позову можна поділити на дві групи: універсальні та спеціальні.

До універсальних заходів, які можуть застосовуватися у будь-якій справі, по будь-якому позову, відноситься:

- накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

- заборона вчиняти певні дії; встановлення обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

- передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Спеціальними є заходи, які використовуються тільки у окремих справах. Такими є: зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ст. 152 ЦПК).

Законом заборонено накладати арешт при забезпечення позову на заробітну плату, пенсію, стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

На такі соціальні виплати може накладатися арешт тільки по справам щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

Розгляд заяви про забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову

Питання про забезпечення позову вирішується судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. В ухвалі про забезпечення позову вказуються підстави застосування та заходи забезпечення.

Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, а якщо її постановлено без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, негайно після її виконання. Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. Якщо заяву про забезпечення позову було подано без дотримання вимог ст. 151 ЦПК, суд своєю ухвалою повертає її заявнику (ч. 8 ст. 153 ЦПК).

Законодавством передбачена можливість скасування забезпечення позову, а також заміна одного виду забезпечення позову іншим. Застосування забезпечення позову відносно декількох видів майна можливо у випадку коли загальна сума вартості майна не перевищує ціни позову. А застосування декількох видів забезпечення позову можливе залежно від позовних вимог, наприклад накладення арешту на майно і заборона вчиняти певні дії.

Ухвали щодо забезпечення позову, скасування забезпечення чи зміни одного виду забезпечення позову на інший можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

У випадку апеляційного оскарження ухвали про забезпечення позову, скасування забезпечення чи зміни одного виду забезпечення позову на інший, до суду направляються копії матеріалів (копії позовної заяви і заяви про забезпечення позову, оригінал ухвали, ухвала про відкриття провадження тощо.) необхідних для розгляду скарги.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд при задоволенні  позову  не  вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання,  за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову  з тих чи інших причин відпала або змінились обставини,  що зумовили його застосування.

Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків, а саме внесення застави у розмірі достатньому для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову (ч.4 ст. 153 ЦПК України). Відповідач, в разі відмови в позові, після набрання рішенням законної сили може стягнути з позивача збитки, завдані йому забезпеченням позову, а якщо застосовувалась застава, то з неї у першу чергу здійснюється відшкодування таких збитків (ст. 155 ЦПК). Предмет застави повертається позивачеві, якщо ухвалено рішення про задоволення позову, у разі укладення між сторонами мирової угоди, а також тоді, коли позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців (ч. 3 ст. 155 ЦПК).

Якщо в позові буде відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ст. 155 ЦПК).

Оскарження ухвали про забезпечення позову

Відповідно до частин 9, 10 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування даного забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Для забезпечення виконання цих норм як спеціальних (на відміну від загальної – ст. 296 ЦПК України) і розгляду справи у встановлений термін, у випадку оскарження ухвали про забезпечення позову необхідно направити до суду апеляційної інстанції відповідні матеріали (копії позовної заяви і заяви про забезпечення позову, оригінал оскаржуваної постанови, копії документів про звернення її до виконання тощо), після чого вживаються заходи до подальшого розгляду справи про суті заявлених вимог. Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів цивільної справи. За змістом ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування. Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала, згідно з ч. 1 ст. 324 ЦПК, у касаційному порядку оскаржена бути не може.