Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи (стаття 27-1 ЦПК України).

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи (стаття 27-1 ЦПК України).

У судовій практиці досить поширеними є категорії цивільних справ, у яких прямо чи опосередковано зачіпаються інтереси дітей і які, відповідно, привертають особливу увагу держави та суспільства.

Відповідно до статті 27-1 «Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи», якою було доповне­но Цивільний процесуальний кодекс України. Положення даної статті дають підстави стверджувати, що зазначені особи є повноправними учасниками цивільного процесу й наділяються в ньому як загальними правами та обов'язками, так і спеціальними правами.

Згідно з діючим законодавством малоліт­ньою вважається особа до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою - особа у віці від 14-ти до 18-ти років. На підставі такого розмежування перша група осіб має часткову цивільну дієздатність, а друга - неповну цивільну дієздатність, що впливає і на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа.  

Якщо особа є неповнолітньою, вона особи­сто може здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто бере участь (ст. 29 ЦПК). Тобто така особа за наявності правових підстав може бути суб'єктом цивільних процесуальних правовід­носин. У даному випадку закон говорить про право, а не обов'язок неповнолітнього бути учасником цивільного процесу, тому питання - хто саме братиме участь у справі - неповнолітня особа чи її законний представник, вирішується за їх спільною домовленістю. Але в більшості випадків інтереси неповнолітніх дітей відстоюють їх законні представники. Виняток становлять випадки, коли участь неповнолітньої особи в розгляді справи є обов'язковою. Так, згідно зі ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Дана норма закону досить часто застосову­ється на практиці й дозволяє судам правильно визначити склад осіб, які повинні брати участь у конкретній цивільній справі. Перебуваючи у процесуальному статусі сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, неповнолітній наділяється всім комплексом прав та обов'язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу. Це пов'язано з тим, що основою цивільного процесу є диспозитивність, тому незалежно від віку певного суб'єкта цивільних процесуальних відносин, він має широке коло прав та може вільно, на свій розсуд ними розпоряджатися. Покладення процесуальних обов'язків також не зале­жить від віку учасника процесу, оскільки їх існування дозволяє впорядкувати цивільне судочинство та правовідносини між судом як уповноваженим державним органом і заінте­ресованими в результаті справи особами.

На всіх учасників судового процесу, які мають юридичний інтерес у справі, поширюються права та обов'язки, передбачені ст. 27 ЦПК України. Однак у світлі розглядуваної проблеми окремої уваги заслуговують права, якими наділені сторони згідно ст. 31 ЦПК України, а саме: право на відмову від позову, визнання позову та укладення мирової угоди.

Як було зазначено, неповнолітня особа є повноправним учасником цивільного процесу, тому на загальних підставах може використовувати свої процесуальні права, в тому числі й ті, що впливають на хід розгляду справи. Стаття 174 ЦПК України взагалі не торкається питання щодо аналізу судом правомірності відмови позивача від позову, а з приводу визнання позову відповідачем передбачає, що в разі, коли таке визнання суперечить закону або порушує пра­ва, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову й продовжує судовий розгляд. Такий же підхід застосовується зако­нодавцем і у випадку укладення мирової уго­ди (ст. 175 ЦПК України). Таким чином, цивільне процесуальне законодавство в цьому аспекті не враховує можливої участі як сторони у справі неповнолітньої особи, для якої в разі реалізації зазначених прав можуть настати негативні наслідки у вигляді неможливості повторного звернення до суду особисто або через представника чи задоволення явно необгрунтованих вимог позивача. Якщо повнолітні учасники процесу можуть повністю усвідом­лювати значення своїх дій, то неповнолітні особи з огляду на вікові особливості та відсу­тність достатнього життєвого досвіду можуть мати помилкове уявлення про правильність своєї поведінки.

Існуючі норми цивільного процесуального законодавства дають змогу будь-якому учас­нику процесу, незалежно від віку та інших ознак, скористатися допомогою суду в збиранні доказів, якщо подання потрібних доказів є неможливим або є складнощі в поданні цих доказів (забезпечення доказів). Також важливою гарантією захисту прав громадян під час розгляду справи є те, що суд сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у ви­падках, встановлених ч.4 ст.10 ЦПК України. Якщо ж, неповнолітньому учаснику процесу бракує необхідних правових знань і життєвого досвіду для належного захи­сту своїх прав та інтересів, він може на підставі ч. 2 ст. 29 ЦПК України залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи. Застосування цих законодавчих положень дозволить суду утриматися в рам­ках змагального процесу без запровадження слідчих засад, а також забезпечить рівність учасників перед законом і судом.  

Отже, згідно з діючим законодавством участь малолітніх осіб як суб'єктів цивільних проце­суальних правовідносин не допускається, їх права захищаються в суді виключно законни­ми представниками. При цьому необхідно звернути увагу на положення ст. 27-1 ЦПК України, якими передбачено, що під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК, малолітня або неповнолітня особа має також інші процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представни­ка висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий роз­гляд; здійснювати інші процесуальні права й виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Ра­дою України. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі нас­лідки дій її представника чи законного пред­ставника у разі, якщо цього потребують інте­реси цієї особи і за віком та станом здоров'я вона може усвідомлювати їх значення.

Підготувала помічник судді Мойсевич С.І.