Розгляд слідчим суддею скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого або прокурора

На сьогоднішній день постає дуже багато питань при розгляді слідчим суддею скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого або прокурора.

Так, наприклад частиною другою статтею 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

Зазвичай заявник у своїй скарзі зазначає номер телефону, що дає слідчому судді можливість не тільки викликати скаржника у передбачені КПК строки, але і розглянути таку скаргу. Тому, гостро постає питання у тому, яким чином можливо викликати особу, якщо у скарзі не зазначено номеру телефону, адже повістка про виклик може бути вручена заявнику не менш як через три дні, що у свою чергу унеможливлює прибуття особи у зазначений час та місце розгляду справи.

Необхідно зазначити, що законодавець не встановив і критерії до вимог самої скарги. Так, заявники подаючи скаргу до суду у багатьох випадках не мотивують її та не зазначають конкретні вимоги до слідчого судді, що позбавляє суд прийняти правильне процесуальне рішення.

Також, частиною третьою ст.306 КПК України передбачено, що розгляд скарги під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

На сьогоднішній день існують випадки, коли особа, яка подала скаргу не з’являться у судові засідання на виклики суду, уникає отримання судових повісток. У зв’язку з цим слідчий суддя вимушений відкладати розгляд такої скарги, що вже призводить до порушення строків розгляду скарги, які передбачені ч.2 ст.306 КПК України.

Таким чином, законодавець не передбачив наслідки неявки заявника, а також не визначив порядок повернення такої у зв’язку з його неявкою.

За таких обставин друге речення ч.3 статті 306 КПК України необхідно викласти у такій редакції: «Відсутність особи, яка подала  скаргу, чи її захисника, слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги у разі їх повторної неявки», що у свою чергу забезпечить дотримання слідчим суддею розумних строків розгляду скарги.

Окрім того, законодавцю необхідно також визначити вимоги до скарги та порядок її повернення у випадку недотримання таких вимог.

Необхідно також зазначити, що існують непоодинокі випадки, коли особа звертається зі скаргою до слідчого судді з вимогою зобов’язати слідчого чи прокурора оголосити особі підозру або скласти та направити до суду обвинувальний акт.

Однак, відповідно до ч.1 ст.94  КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

А відповідно до ст.40 КПК України слідчий уповноважений, зокрема, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, та за результатами розслідування складати обвинувальний акт та подавати їх прокурору на затвердження. Тобто слідчий або прокурор процесуально незалежні у прийнятті свого рішення.

Тому необхідно вважати, що такі повноваження слідчого не можуть бути віднесені до інших процесуальних дій у розумінні ст.303 КПК України. Відтак, у відкритті провадження за скаргами з такими вимогами необхідно відмовляти.