Галицький районний суд м. Львова

21 червня 2016, 11:00

Застосування Галицьким районним судом м. Львова угод у кримінальному провадженні за ІІ-е півріччя 2014 року та 2015 рік

Галицьким районним судом м. Львова проведено узагальнення судової практики щодо здійснення провадження на підставі угод. При проведенні узагальнення були використані дані, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду за ІІ півріччя 2014 року та 2015 рік, матеріали кримінальних проваджень.

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Аналіз рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України, свідчить що найбільш поширеними є звернення громадян України щодо порушення державою розумних строків провадження у справах.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному судовий розгляд упродовж розумного строку. Зазначене положення знайшло закріплення у статті 28 нового Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою кожна процесуальна дія або процесуальне рішення під час кримінального провадження повинні бути виконані або прийняті у розумні строки.

Провадження на підставі угод забезпечує права особи на швидке поновлення своїх прав (особливо у нескладних кримінальних провадженнях).

Провадження на підставі угод є елементами приведення національного законодавства до європейських стандартів.

Главою 35 КПК України регулюється процес кримінальних проваджень на підставі угод.

Статтею 468 КПК України передбачено види угод, а саме вказано, що у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За ІІ півріччя 2014 року та 2015 рік Галицьким районним судом м. Львова розглянуто 13 кримінальних проваджень на підставі угод.

1.Справа №461/6815/14-к, провадження №1-кп/461/241/14 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

19 червня 2014 року між потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення.

Згідно з умовами угоди обвинувачений ОСОБА 1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.185 КК України, і зобов’язується беззастережно визнати підозри у судовому провадженні; матеріальна шкода відшкодована повністю. Сторони угоди узгодили покарання ОСОБІ 1 за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, що на підставі ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно.

При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

23 липня 2014 року затверджено угоду про примирення, укладену 19.06.2014 року між потерпілим ОСОБОЮ 2 у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, згідно якої ОСОБА 1 беззастережно визнає обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, сторони не мають взаємних претензій один до одного, визначається узгоджене покарання ОСОБІ 1 за ч.1 ст.185 КК України 850,00 грн. штрафу. Вирок не оскаржений та 26 серпня 2014 року набрав законної сили.

2.Справа №461/8571/14-к, провадження №1-кп/461/281/14 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

18 липня 2014 року між потерпілим ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, укладено угоду про примирення.

Згідно з умовами угоди, обвинувачений ОСОБА 1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.190 КК України, і зобов’язується беззастережно визнати підозри у судовому провадженні; матеріальна шкода відшкодована повністю. Сторони угоди узгодили покарання ОСОБИ 1 за ч.2 ст.190 КК України у виді мінімального покарання передбаченого за ч.2 ст.190 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, що на підставі ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно. Також встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про примирення. Також судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

24 листопада 2014 року судом ухвалено вирок, яким затверджено угоду про примирення, укладену 18.07.2014 року між потерпілим ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, згідно якої ОСОБА 1 беззастережно визнає обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, сторони не мають взаємних претензій один до одного, визначається узгоджене покарання за ч.2 ст.190 КК України 850,00 грн. штрафу. Вирок не оскаржений та 25 грудня 2014 року набрав законної сили.

3.Справа №461/7032/15-к, провадження №1-кп/461/340/15 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Між потерпілою ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1 у відповідності ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами угоди обвинувачений визнав, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України та відшкодував ОСОБІ 2 на день підписання угоди, шкоду у повному розмірі, а саме у розмірі 599 (п’ятсот дев’яносто дев’ять гривень) гривень. Потерпіла прийняла від обвинуваченого відшкодування шкоди. ОСОБА 2 визнає, що заподіяну їй злочином шкоду ОСОБОЮ 1 відшкодовано повністю і жодних додаткових претензій до обвинуваченого не має, а ОСОБА 1 не несе перед ОСОБОЮ 2 зобов’язань щодо іншого відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Судом з’ясовано, що обвинувачений цілком і повністю розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

02 липня 2015 року судом винесено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену в межах кримінального провадження між потерпілою ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1. Вирок не оскаржений та 03 серпня 2015 року набрав законної сили.

4.Справа № 461/269/15-к, провадження №1-кп/461/133/15 про обвинувачення ОСОБА 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.

03 січня 2015 року між прокурором, з одного боку, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з умовами угоди підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.213 КК України, і зобов’язується беззастережно визнати в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому за ч.1 ст.213 КК України у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, який, на підставі ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості. Свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно. У кримінальному провадженні потерпілий участі не бере. При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА 1 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості. Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

03 лютого 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 23 січня 2015 року між прокурором та підозрюваним у кримінальному провадженні. ОСОБУ 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України. Призначено ОСОБІ 1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 січня 2015 року покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт. Вирішено питання речових доказів. Вирок не оскаржений на набрав законної сили 06 березня 2015 року.

5.Справа №461/1670/15-к, провадження № 1кп/461/175/15 про обвинувачення ОСОБА 1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,4 ст.358 КК України.

У підготовчому судовому засіданні в розпорядження суду поступила угода про визнання винуватості від 10 лютого 2015 р., укладена між старшим прокурором з одного боку та підозрюваним у вказаному провадженні ОСОБОЮ 1 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладена на стадії досудового розслідування в приміщенні прокуратури Галицького району м.Львова за адресою м. Львів, пл.Маланюка, 3, за умовами якої сторони погодились на повне визнання своєї винуватості ОСОБОЮ 1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.ч. 1, 4 ст.358 КК України та призначення йому покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень), за ч. 4 ст. 358 КК України - штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850,00 грн.); на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, за сукупністю злочинів призначити покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, вирок Залізничного районного суду м.Львова від 02.06.2014 року, відносно ОСОБИ 1 виконувати самостійно.

Суд прийшов до висновку, що вказану угоду про визнання винуватості слід затвердити, оскільки така відповідає вимогам ст.472 КПК України, обвинувачений в підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та просив таку затвердити; обвинуваченому роз'яснено вимоги ч.2 ст. 473, ч. 4 ст. 474, 476 КПК України.

Суд прийшов до переконання, що ОСОБА 1 реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, встановив, що укладення угоди є добровільним, визначений в угоді вид покарання передбачений санкціями статті, за якою кваліфіковано злочини, вчинені останнім, відтак підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості не вбачає та вважає за необхідне таку затвердити.

12 березня 2015 року у даній справі винесено вирок, яким угоду про визнання винуватості від 10 лютого 2015 року у кримінальному провадженні затверджено. ОСОБУ 1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 4 358 Кк України та призначено йому покарання:

за ч. 1 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;

за ч. 4 ст. 358 КК України – штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання менш суворим, остаточно призначено ОСОБІ 1 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. На підставі ч.4 ст.70 КК України ухвалено вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 червня 2014 року відносно ОСОБИ 1 виконувати самостійно. Вирішено питання речових доказів. Вирок не оскаржений та набрав законної сили 15 квітня 2015 року.

6.Справа №461/2765/15-к, провадження № 1кп/461/215/15 про обвинувачення ОСОБИ1, ОСОБИ 2, ОСОБИ 3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України.

В підготовчому судовому засіданні в розпорядження суду поступили угоди про примирення між сторонами кримінального провадження, зокрема угода про примирення між потерпілим ОСОБОЮ 4 та підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБОЮ 1 від 06 березня 2015 року, потерпілим ОСОБОЮ 4 та підозрюваним ОСОБОЮ 2 від 06 березня 2015 року, потерпілим ОСОБОЮ 4 та підозрюваним ОСОБОЮ 3 від 06 березня 2015 року, за умовами яких сторони погодились на повне визнання своєї винуватості ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 та з врахуванням відшкодування потерпілому завданої ними моральної шкоди на день підписання цих угод, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи обвинувачених, їх щирого каяття у вчиненому, прийшли до згоди про обрання кожному окремо покарання за ч.2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України терміном на 1 рік з покладенням обов’язку, передбаченого ч.2 ст.76 КК України, а саме попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

Суд прийшов до висновку, що дії ОСОБИ 1, ОСОБИ 2, ОСОБИ 3, кожного окремо, вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 355 КК України, оскільки останні за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства над потерпілим ОСОБОЮ 4 та його близькими родичами, примушували останнього до виконання цивільно-правових зобов’язань, згідно боргової розписки та рішення суду, вимагаючи виконати такі зобов’язання, про що не заперечили в судовому засіданні.

З врахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що зазначені угоди про примирення між сторонами кримінального провадження слід затвердити, оскільки такі відповідають вимогам ст.471 КПК України, обвинувачені в судовому засіданні визнавши себе винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, просили затвердити вказані угоди, а потерпілий ствердив суду, що претензій до обвинувачених не має, моральна шкода йому відшкодована, покарання з ним узгоджене, прокурор в судовому засіданні не заперечив проти затвердження угод про примирення, оскільки міра покарання в повній мірі відповідає характеру вчиненого обвинуваченими злочину.

Суд прийшов до переконання, що, укладення угоди між сторонами є добровільним, визначений в угодах вид покарання передбачений санкцією статті, за якою кваліфіковано злочин, вчинений обвинуваченими, відтак підстав для відмови у затвердженні угод про примирення суд не вбачає.

Крім того, сторонам кримінального провадження роз’яснено вимоги ст.ст. 473, 476 КПК України.

15 квітня 2015 року судом винесено вирок, яким на підставі ст.ст.468, 469, 471 КК України затверджено угоди про примирення між сторонами кримінального провадження, укладені 06 березня 2015 року між ОСОБОЮ 4 та ОСОБОЮ 1; ОСОБОЮ 4 та ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 4 та ОСОБОЮ 3.

Вирок не оскаржений та набрав законної сили 19 травня 2015 року.

7.Справа №461/7303/15-к, провадження №1-кп/461/353/15 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

23 червня 2015 року між прокурором з одного боку, та обвинуваченим ОСОБОЮ 1 у цьому кримінальному провадженні, з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами угоди обвинувачена ОСОБА 1 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчинені злочину, передбаченогоч.1 ст.366 КК України, і зобов'язується її беззастережно визнати в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди узгодили покарання ОСОБИ 1 за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади у банківських установах, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.

Судом встановлено, що ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченогоч.1 ст.366 КК України, який, на підставі ст.12 КК України, є злочинами невеликої тяжкості. Свою винуватість у вчиненні злочину визнала беззастережно. У кримінальному провадженні потерпілий участі не бере.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА 1 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання), підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

21 липня 2015 року судом винесено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 23 червня 2015 року між прокурором та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБОЮ 1. Вирок не оскаржений та набрав законної сили 21 серпня 2015 року.

8.Справа №461/11323/14-к, провадження №1-кп/461/371/14 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

19 вересня 2014 року між потерпілим ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1 на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення.

При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений ОСОБА 1 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що угода про примирення підлягає до затвердження оскільки обвинувачений примирився із потерпілою стороною, вчинив злочин вперше, злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся, відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом другої групи, не заперечує проти закриття кримінальної справи.

Вироком від 09 жовтня 2014 року затверджено угоду про примирення, укладену 19 вересня 2014 року між потерпілим ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, згідно якої ОСОБА 1 беззастережно визнає обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, сторони не мають взаємних претензій один до одного, визначається узгоджене покарання ОСОБІ 1 за ч.1 ст.185 КК України 1020,00 грн. штрафу.

Вирок не оскаржений та набрав законної сили 10 жовтня 2014 року.

9.Справа №461/11441/14-к, провадження №1-кп/461/372/14 про обвинувачення ОСОБИ у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В підготовчому судовому засіданні в розпорядження суду поступила угода про примирення між сторонами вказаного кримінального провадження від 15 вересня 2014 року, укладена між потерпілою – ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1, за умовами якої сторони погодились на повне визнання своєї винуватості ОСОБОЮ 1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, з врахуванням відшкодування завданої ним шкоди у розмірі 3000 грн., ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи ОСОБИ 1, його з’явлення із зізнанням, щирого каяття у вчиненому, прийшли до згоди про обрання останньому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Суд прийшов до висновку, що дії ОСОБИ 1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України – оскільки останній, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБІ 2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

З врахуванням наведеного, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що угоду про примирення слід затвердити, оскільки така відповідає вимогам ст.471 КПК України, обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України, просив затвердити вказану угоду, потерпіла претензій до обвинуваченого не має, проти угоди не заперечує. Крім того ОСОБА 1 ствердив суду, що реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання. Сторонам укладеної угоди роз’яснено вимоги ст.ст. 473, 476 КПК України.

Суд прийшов до переконання, що укладення угоди між сторонами кримінального провадження є добровільним, визначений в угоді вид покарання передбачений санкцією статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, а відтак підстав для відмови у затвердженні такої не вбачає.

13 листопада 2014 року суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про примирення між сторонами кримінального провадження, укладену між обвинуваченим ОСОБОЮ 1 та потерпілою ОСОБОЮ 2.

Вирок не оскаржений та набрав законної сили 15 грудня 2014 року.

10.Справа №461/9277/15-к, провадження №1-кп/461/417/15 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбачено ч.1 ст.259 КК України.

Разом з обвинувальним актом до Галицького районного суду міста Львова надійшла угода від 20 серпня 2015 р. між прокурором та обвинуваченим ООСБОЮ 1. Відповідно до цієї угоди: прокурор з одного боку, та підозрюваний у цьому провадженні ОСОБА 1 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується і у якому він підозрюється та обвинувачується.

Предметом угоди є беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Сторони погоджуються на тому, що ОСОБІ 1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, необхідно призначити покарання у вигляді у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБУ 1 від призначеного покарання з встановленням одного року іспитового строку і покладенням на нього обов`язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.473 КПК України роз`яснив ОСОБІ 1 наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та ОСОБИ 1 обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для ОСОБИ 1 наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

ОСОБІ 1 роз`яснено, що відповідно до ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

ОСОБІ 1 роз`яснено, що відповідно до ст.424 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч. 4 ст.474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з’ясував у ОСОБИ 1 чи цілком він розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

ОСОБА 1 підтвердив суду, що цілком зрозумів вищезазначене.

Відповідно з вимогами ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

ОСОБІ 1роз`яснено, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Суд своєю ухвалою може скасувати вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Судом встановлено, що ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Вироком від 24 вересня 2015 року затверджено угоду від 20 серпня 2015 р. між прокурором та обвинуваченим ОСОБОЮ 1 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 259 КК України. Вирок не оскаржений та 26 жовтня 2015 року набрав законної сили.

11.Справа №461/10058/15-к, провадження 31-кп/461/439/15 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України.

23 червня 2015 року між прокурором з одного боку, та обвинуваченим ОСОБОЮ 2 з іншого боку, у присутності захисника, адвоката, на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами угоди обвинувачена ОСОБА 1 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, і зобов'язується її беззастережно визнати в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди узгодили покарання ОСОБІ 1 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, за ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА 1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, які на підставі ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості. Свою винуватість у вчиненні злочину визнала беззастережно. У кримінальному провадженні потерпілий участі не бере.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання), підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

Вироком від 28 жовтня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11 вересня 2015 року між прокурором та обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні ОСОБОЮ 1. Вирок не оскаржений та набрав законної сили 30 листопада 2015 року.

12.Справа №461/14315/14-к, провадження №1-кп/461/441/14 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.

У підготовчому судовому засіданні в розпорядження суду поступила угода про визнання винуватості від 26 листопада 2014 р., укладена між прокурором з одного боку та підозрюваним ОСОБОЮ 1 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладена на стадії досудового розслідування в приміщенні прокуратури Галицького району м.Львова за адресою м. Львів, пл.Маланюка, 3, за умовами якої сторони погодились на повне визнання своєї винуватості ОСОБОЮ 1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.342 КК України та призначення йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850,00 грн.).

Суд прийшов до висновку, що дії ОСОБИ 1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України, оскільки останній вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків. Угода відповідає вимогам ст.472 КПК України, обвинувачений в підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.342 КК України та просив затвердити зазначену угоду. Крім того останньому роз'яснено вимоги ч.2 ст. 473, ч. 4 ст. 474, 476 КПК України. Суд прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА 1 реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, встановив, що укладення угоди є добровільним, визначений в угоді вид покарання передбачений санкцією статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення (злочин), вчинений останнім.

23 грудня 2014 року затверджено угоду про визнання винуватості від 26 листопада 2014 р. у кримінальному провадженні відносно ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.342 КК України. Вирок не оскаржений та 26 січня 2015 року набрав законної сили.

13.Справа №461/11110/15-к, провадження №1-кп/461/501/15 про обвинувачення ОСОБИ 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

В ході судового розгляду сторонами кримінального провадження подано угоду про примирення між сторонами кримінального провадження, зокрема, 28.10.2015 року між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні укладено угоду про примирення між сторонами кримінального провадження, на підставі вимог ст.471 КПК України, відповідно до яких ОСОБА 1 повністю визнав себе винним в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України, тобто у вчиненні злочину по обставинам, викладеним в обвинувальному акті, в зв'язку з чим, сторони домовились про призначення ОСОБІ 1 покарання у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Згідно умов даних угод, підозрюваному роз'яснено наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угод.

Суд заслухав думку прокурора, обвинуваченого, потерпілого, які просили затвердити угоди про примирення між сторонами кримінального провадження, вивчив обвинувальний акт, перевірив угоду, встановив, що така відповідає вимогам КПК України, переконався, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення.

17 листопада 2015 року судом винесено вирок, яким затверджено угоду про примирення між сторонами кримінального провадження, укладену між потерпілим ОСОБОЮ 2 та обвинуваченим ОСОБОЮ 1. Вирок не оскаржений та набрав законної сили 18 грудня 2015 року.

підготувала помічник судді Яриш О.В.