Зловживання особами прав на подання скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування

Зловживання особами прав

на подання скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування

20.11.2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України.

Главою  26 КПК України, передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Тобто із зазначеної статті вбачається, що будь яка особа може звернутись із скаргою на бездіяльність органів досудового розслідування, у зв’язку іч чим виникають проблеми під час розгляду скарг, оскільки особи, які звертаються до суду із скаргами не можуть належним чином підготувати мотивовану скаргу та інколи не розуміють у чому полягає бездіяльність слідчого, прокурора.

Згідно ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Трактуючи зазначену норму, особи при подачі скарг вважають, що будь яка їхня заява про вчинення, на їхню думку кримінального правопорушення підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що породжує велику кількість нових скарг, що впливає на завантаженість слідчого судді, суду та органів досудового розслідування.

Проте, згідно «Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення» та «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», усі заяви про вчинення кримінального правопорушення в обов’язковому порядку реєструються, а не невідкладно вносяться до ЄРДР.

Після реєстрації заяв з’ясовуються зокрема і питання щодо підслідності розгляду заяв та наявності у таких підстав для внесення у ЄРДР.

Крім того, законодавцем належним чином не регламентоване питання щодо повторної, безпідставної неявки скаржника в судове засідання, оскільки згідно ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Тобто, коли скаржник зловживає своїм правом обов’язкової участі під час розгляду скарги, суд не вправі закрити провадження у скарзі або залишити скаргу без розгляду та розглянути скаргу у встановлені законодавцем строки.

Крім того, особи, які звертаються до суду із скаргами, можуть подати одночасно декілька однакових скарг не тільки в один день, а й після постановлення ухвали за результатами розгляду скарги.

Тобто можна прийти до висновку, що слід внести зміни до  глави 26 КПК України, регламентуючи питання повторної, безпідставної неявки скаржника в судове засідання, який був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги, та повторної подачі аналогічної скарги.

Підготувала помічник судді

Замфереско К.В.