Гласність і відкритість судового процесу

Гласність і відкритість судового процесу

Пункт 7 ст. 129 Конституції України передбачає дію принципу гласності в українському судочинстві, що сприяє демократизації судочинства. Принцип гласності означає, що розгляд в цивільних судах є відкритим, що забезпечує присутність на слуханні справи будь-якій особі, тобто передбачається можливість вільного доступу в зал судового засідання не тільки осіб, що беруть участь у справі, але й всім іншим особам, що виявили бажання бути присутнім при вирішенні спору. З метою висвітлення ходу процесу і його результатів у залі можуть бути присутнім працівники засобів масової інформації (далі – ЗМІ).

Відкритий розгляд справ дає можливість особам безпосередньо ознайомитися з роботою суду, а це підвищує його відповідальність за законне і правильне вирішення справ, сприяє зниженню суб'єктивізму суддів і дозволяє всім бажаючої переконатися в дотриманні встановлених процесуальним законом правових процедур розгляду справи.

Принцип гласності реалізується за допомогою встановлених правил.

Зокрема, розгляд справ в цивільних судах проводиться відкрито.; усі матеріали справи відкриті для осіб, які беруть участь у справі, вони мають право ознайомитися з ними, обов'язково мають бути проінформовані про час і місце судового засіданні і про виконання окремих процесуальних дій.

Редакція статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка вступила в дію з 28 березня 2015 року (відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) розширює зазначене правило щодо суб’єктного складу. Так, передбачається, що інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Тобто відповідна інформація поширюється серед невизначеного/необмеженого кола осіб.

Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення за умов та в порядку, встановленому законом; присутні в залі засідання мають право робити письмові замітки, вести стенограму, звуко- та відеозапис.

Редакція статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року передбачала, що учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

За новою редакцією цієї статті «учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом».

При цьому, тільки «трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду».

Але, маємо враховувати, що у процесуальне законодавство України відповідні зміни внесені не були, тому на сьогодні діє правило, що проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється лише на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. Тому поки така суперечність між нормами закону та кодексу законодавцем не усунута, суд має поважати права осіб і запитувати, чи згодні вони на фото- та відеозйомку.

У законі також підкреслюється, що проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

Крім того, у разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання.

Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, фіксування за допомогою власних записів та портативних аудіотехнічних засобів та розповсюдження у майбутньому відповідної інформації у ЗМІ є засобом, за допомогою якого не тільки присутні на судовому засіданні особи мають змогу ознайомитися з ходом засідання, тобто принцип гласності передбачає три форми отримання інформації з зали суду: а) безпосереднє сприйняття інформації в залі суду і право фіксувати її різними засобами; б) сприйняття інформації про судовий процес за допомогою ЗМІ; в) ознайомлення із судовим рішенням за допомогою офіційного реєстру судових рішень в мережі Інтернет (відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», на виконання якого був прийнятий Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затв. постановою Кабінету міністрів України від 25 травня 2006 року № 740).

Публікувати звіти і повідомлення про судові процеси в пресі, інформувати про них по радіо, телебаченню та з використанням інших ЗМІ.

При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому законом (фіксування судового процесу часто називають окремим принципом цивільного процесу, однак, думаємо, що він є засобом реалізації гласності у цивільному процесі).

Необхідно відзначити, що фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів, була новелою (у 2004 році) процесуального законодавства. Цивільні процесуальні кодекси країн СНД передбачають фіксацію ходу судового засідання в протоколі, який складається секретарем судового засідання. Не є фіксація технічними засобами обов'язковою і в європейських країнах.

Деякі процесуалісти вважають за можливе, у разі відсутності у суду технічних засобів, клопотати про самостійний запис процесу (за допомогою власного диктофона).

Такі клопотання не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до норм процесуального законодавства України офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом, ніяких змін ця стаття не зазнала. Це означає, що хоча і аудіо- і відеозаписи судового засідання можуть здійснюватися не тільки працівниками суду, а іноді і без відома суду, проте приєднати ці аудіо- відеокасети до матеріалів справи як офіційний запис судового засідання не можна.

Це справедливо, оскільки не дивлячись на конституційне правило про гласність судочинства, все, що відбувається в залі судового засідання повинне здійснюватися під контролем судді, оскільки саме на нього покладений обов'язок з дотримання законності при здійсненні судочинства. Якщо суддя не надавав право робити відповідні записи, не брав участі в зроблених записах, то він не може гарантувати відповідності зробленого запису дійсним обставинам ходу судового процесу.

Сказане, не виключає право осіб, що беруть участь в справі використовувати диктофони в ході відкритого судового засідання, що узгоджується з принципом гласності судочинства, проте такий запис не може вважатися офіційним записом засідання.

Варто підкреслити, що важко навести приклад країни де б передбачались такі широкі засоби реалізації принципу гласності у судовому процесі як в Україні.

Наприклад, в Німеччині взагалі не допускається аудіо- і відеозапис судових засідань. У США не дозволяється не тільки відео, а й фотозйомка (в пресі друкують тільки мальовані картинки).

Передбачені широкі можливості щодо відеозйомки мають позитивно вплинути на якість правосуддя, відповідальність суддів. Але, необхідно і представникам ЗМІ добросовісно та професіонально ставитися до висвітлення діяльності суду та зважати на права інших осіб. Адже сторін процесу, коли норми вказаного закону та ЦПК України будуть узгоджені, вже не будуть питати про їх ставлення до зйомки процесу, тому маємо враховувати почуття інших людей. Журналісти можуть відволікати учасників процесу, відеокамери деяких людей можуть скувати їх поведінку, не всі люблять говорити під запис.

Якщо професійні журналісти присутні в засіданні для освітлення процесу, в тих випадках коли це дозволяє закон це добре. Але, якщо представник ЗМІ має якусь провокативну ціль, то це недобросовісна поведінка.

Представники ЗМІ мають враховувати положення Резолюції № 428 Консультативної асамблеї Ради Європи "Відносно Декларації про засоби масової інформації і права людини" від 23 січні 1970 року [3]: засоби масової інформації зобов'язані виконувати свої функції з почуттям відповідальності перед суспільством і окремими громадянами. Для цієї мети бажано передбачити кодекс професійної етики для журналістів; він повинен охоплювати, серед іншого, такі питання, як поширення точних і збалансованих повідомлень, виправлення неправильної інформації, проведення чіткої відмінності між поширюваною інформацією і коментарями, недопущення поширення наклепницьких тверджень, повагу права на особисте життя, а також повагу права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Європейської конвенції про права людини.