Втрачене провадження

До порушення провадження по відновленню втраченого судового провадження посадові особи суду, а також особи, які брали участь у справі, повинні вчинити усі від них залежні дії, спрямовані на розшук повністю загубленої цивільної справи або окремих її документів. В разі, якщо після ретельної перевірки по розшуку загубленої справи або її частини справу не буде знайдено, ані серед поточних справ, ані серед справ, що знаходяться в архіві та ін., судове провадження буде вважатися втраченим, і у цьому випадку виникає потреба звернутися до його відновлення. Отже, можна зробити висновок, що поновлення втраченого судового провадження замінює загублені оригінали документів у справі або саму справу назавжди або до того часу, доки вони не будуть знайдені. Це положення повинно знайти своє відображення в нормах ЦПК України. Підставами для відновлення судового провадження у цивільній справі є: - повна або часткова втрата судового провадження у цивільній справі, яке закінчилося ухваленням рішення; - повна або часткова втрата судового провадження у цивільній справі, провадження у якій закрито. Під втратою судового провадження слід розуміти втрату заведеної судом цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усього ходу цивільного процесу, усі процесуальні акти, які супроводжували такий процес, включаючи ухвалене рішення чи ухвалу суду. Тобто коли відсутні відомості про відкриття провадження та подальший рух справи на усіх стадіях цивільного процесу. Втрата провадження можлива за різних обставин, а саме: знищення справи, викрадення справи, повінь, пожежа тощо. Тобто відновлення втраченого судового провадження може мати місце у двох випадках: 1) щодо усього судового провадження чи його частини; 2) якщо справа закінчена ухваленням судового рішення або у ній закрито провадження.

Безпосереднім об’єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи. Предметом відновлення є зміст окремих процесуальних документів чи їх частин, що містились у втраченій цивільній справі. Винятком із загального правила є положення, що виключає з об’єктів відновлення втраченого судового провадження цивільні справи, матеріали та документи з яких стали відсутніми до закінчення судового розгляду (ч. 3 ст. 406 ЦПК).

Це можливо пояснити тим, що у таких зверненнях на перший план виступає, насамперед, вимога щодо порушеного, невизнаного або оспорюваного права і вже в результаті цього – захист прав та інтересів заявника. Досягти цієї мети в найбільш ефективний і максимально відповідний заявленим вимогам спосіб можна шляхом розгляду питання по суті в ході одного з трьох різновидів проваджень у цивільному судочинстві, а не через відтворення змісту документів, які хоч і мають відношення до справи, проте не гарантують остаточного вирішення змісту заявлених вимог по суті. У такому випадку заявнику роз’яснюється його право пред’явити новий позов, а в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв’язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов’язково зазначено.

Таким чином, об’єкти відновлення при втраченому провадженні у цивільній справі можуть бути класифіковані:

1) за обсягом відсутніх матеріалів цивільної справи, що підлягає відновленню: цілі об’єкти, в яких відновленню підлягають всі матеріали цивільної справи; часткові об’єкти, в яких відновлення потребують лише окремі матеріали цивільної справи;

2) за стадією, на якій було припинено провадження за розгляду та вирішення цивільної справи, розрізняють об’єкти, що включають у себе матеріали: втрачені після ухвалення рішення по суті цивільної справи; по справах, у яких провадження в цивільних справах було закрито.

Із заявою про втрачене судове провадження у цивільній справі можуть звернутися особи, які брали участь у справі, оскільки втрата провадження впливатиме на реалізацію їхніх прав щодо отримання копії рішення та його реалізації. Відновлення втраченого судового провадження може здійснюватися також за ініціативою суду, оскільки на суд покладено обов’язок щодо належного зберігання судових справ. Передумовою відкриття провадження у справі з відновлення втраченого судового провадження є подання письмової заяви відповідного змісту. У заяві про відновлення втраченого судового провадження повинно бути зазначено: - про відновлення якого саме провадження просить заявник; - чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження; - якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб; - що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них; - поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним; - для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі (наприклад, копії позовної заяви, копії апеляційної або касаційної скарги, рішення, ухвала, судові повістки або повідомлення, виконавчі листи, інші документи, які вказують на наявність судової справи і збереглися у заявника). У зв’язку в цим хотілося б зазначити, що адвокатам доцільно зберігати свої адвокатські досьє, в яких знаходяться ухвали, рішення та інші документи цивільної справи, яку веде адвокат. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Після усунення недоліків заява розглядатиметься судом. У противному разі заява повертається заявнику. Особливістю справ про відновлення втраченого судового провадження є положення, за яким заявник звільняється від сплати судових витрат. Але якщо заявнику на момент звернення до суду було відомо про те, що судове провадження не втрачено, але, незважаючи на це, він все ж таки подав заяву, тому у випадку встановлення судом цієї обставини судові витрати повинні відшкодовуватися заявником. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, зокрема заявник не є особою, яка брала участь у справі, чи відновлення судового провадження не потягне для особи настання юридичних наслідків, то за таких умов суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Ухвала про відмову відкрити справу про відновлення втраченого судового провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Якщо судове провадження втрачено до закінчення судового розгляду, то воно не підлягає відновленню у встановленому розділом ІХ ЦПК України порядку. Якщо ж таку заяву подано, вона повинна бути повернута заявникові за аналогією до ч.3 ст.121 ЦПК. Заявник у цьому випадку може пред’явити новий позов. Пред’явлення «нового позову» слід розуміти як нову справу, але про той самий предмет і з тих самих підстав та між тими самими сторонами. При відкритті нового провадження у справі в ухвалі суду про відкриття суддя повинен обов’язково зазначити про втрату незакінченого провадження, бо інакше, якщо ця обставина не буде відома суду, він може відмовити у відкритті провадження у справі у зв’язку з тим, що у його провадженні є тотожний позов. Виходячи з назви ст. 406 ЦПК України, у ній повинно йтися лише про наслідки недодержання вимог до заяви, яка подається до суду, про відновлення втраченого провадження. У цій же нормі, а саме у ч. 3 ст. 406 ЦПК, йдеться про зовсім інший аспект відновлення втраченого судового провадження, тобто якщо судове провадження втрачене ще до закінчення судового розгляду. Тому ч. 3 ст. 406 ЦПК України має бути виключена із цієї норми. Повинна бути передбачена окрема норма, у якій би йшлося про наслідки подання до суду заяви про відновлення втраченого судового провадження незакінченого судовим розглядом. При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження повністю або якоїсь його частини суд використовує ту частину провадження, що збереглася. Суд також використовує документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження. У ч.1 ст.408 ЦПК України йдеться про порядок ухвалення судового рішення про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалення такого рішення можливе на підставі зібраних і перевірених матеріалів. Суддя може ухвалити рішення про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити, але при цьому він повинен виходити насамперед із заяви заявника та, звичайно, враховувати, чи матиме таке відновлення для заявника юридичні наслідки. Щодо змісту рішення суду про відновлення втраченого судового провадження, то у ньому повинно зазначатися: - на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає встановленим зміст відновленого судового рішення; - висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження. Якщо недостатньо зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Враховуючи все вищевикладене можна зробити висновок, що основними ознаками інституту відновлення втраченого судового провадження є: 1) диспозитивність, тому що відкриття провадження у справі залежить від волевиявлення заявника; 2) цільове призначення, тому що мета звернення до суду є обов’язковою складовою заяви про відновлення судового провадження і має бути пов’язана із захистом прав та інтересів заявника; 3) безстроковість, тому що строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, за винятком випадків, коли закінчився строк на пред’явлення виконавчого листа до виконання; 4) завершений характер провадження, тому що відновлюватися може тільки закінчене провадження; 5) повнота та всебічність дослідження, тому що за недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів; 6) відповідність, тому що поновлена справа має відповідати за змістом матеріалам втраченого судового провадження.