Деякі питання забезпечення позову в цивільному судочинстві

Деякі питання забезпечення позову в цивільному судочинстві

На сьогоднішній день почастішали випадки, коли особа, звертаючись до суду з позовною заявою одночасно подає заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо нерухомого майна. Тому, під час постановлення такого роду ухвал на практиці виникає питання, хто саме має виконувати ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

Частиною першою ст.152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам;

8) встановленням обов’язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору.

У даному випадку розглянемо питання щодо забезпечення позову шляхом забороною вчиняти певні дії, як це передбачено п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України.

Необхідно зазначити, що ч.1 ст.6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено організаційну систему державної реєстрації прав, яку становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною першою ст.9 цього Закону визначено, що до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ, а також здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

У свою чергу ч.2 ст.9 вищевказаного Закону передбачено, що акредитовані суб’єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець – у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Таким чином, задовольняючи такі заяви про забезпечення позову, тобто щодо заборони органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб’єктам – як суб’єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно іншому власнику, залишається невизначеним, якому саме органу (суб’єкту, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав) необхідно скеровувати ухвалу про забезпечення позову для виконання.

Підготував помічник судді Левицький М.І.