Галицьким районним судом м.Львова проведено узагальнення розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, за період 2021 та 1 півріччя 2022 року.

Галицьким районним судом м.Львова проведено узагальнення розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, за період 2021 та 1 півріччя 2022 року.

Всього за означений період розглянуто 504 адміністративні протоколи, по яких 446 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штрафів на суму 7 978 000 грн.

Відносно 54 осіб провадження у справі закрито у зв’язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

З метою покращення якості та ефективності судового розгляду цієї категорії справ, звертаємо увагу на основні недоліки при оформленні протоколів та наданні доказів, які стали процесуальною підставою для закриття адміністративних справ.

Так, зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП; будь-які виправлення в датах, прізвищах, даних про обставини, тощо не допускається і усунення таких недоліків рапортом інспектора нормами закону не передбачено. Відтак, слід бути уважними при складанні протоколу, встановлення особи, щодо якої такий складається (мали місце випадки неналежного встановлення особи громадян турецької національності, які перебували за кермом т/з із чужим водійським посвідченням).

Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватись юридичною допомогою адвоката та послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження. Відтак, при складанні протоколу, такі права особі слід забезпечити.

Неналежне роз’яснення особі її прав, незабезпечення права на юридичну допомогу та незабезпечення перекладача є одними із правових підстав закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До таких доказів законодавець відносить пояснення свідків, висновки експертів, показання технічних приладів та засобів, відеозаписів тощо.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відтак, в даній категорії справ (ст.130 КУпАП), обов’язок доказування покладено на органи Національної поліції (ст.255 КУпАП).

Суд не вправі самостійно збирати додаткові докази, витребовувати документи; рішення судом приймаються на підставі даних адміністративного протоколу та доказів, які також можуть подаватись особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її захисником.

Конституція України у своїх положеннях (ст.ст.8, 62) гарантує дотримання принципу верховенства права, як однєї із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 визначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації NoR (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Підставою закриття провадження у справах також є відсутність належних і допустимих доказів, які б об’єктивно підтверджували перебування особи, щодо якої складено протокол за ст.130 КУпАП, за кермом конкретного транспортного засобу.

Відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису», включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення (п.5 розд.11). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до положень Інструкції після активації нагрудного відеореєстратора все спілкування з особою, яка перебуває за кермом транспортного засобу при його зупинці, повинно бути записане безперервно.

Відсутність безперервного  відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейським процесуальних дій та позбавляє можливості об’єктивно перевірити обставини,  пов’язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.

Із проаналізованих судових справ вбачається, що такі недоліки є непоодинокими; в ряді випадків відеозапис до протоколу не долучений взагалі; в інших випадках містяться різні дати, які не відповідають даним протоколу; записи перериваються з невідомих причин або ж запис починається з того моменту, що поліцейський розмовляє з особою на тротуарі чи біля автомобіля, що позбавляє можливості встановити об’єктивну сторону ст.130 КУпАП – керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Найбільш поширеним недоліком, на якому особливо слід наголосити, є неналежне (неправильне) фіксування відмови особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КпАП України, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки  сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Принагідно слід зазначити, що конкретно визначені ознаки алкогольного спяніння повинні бути чітко прописані у протоколі і відповідати обставинам справи та даним, які зафіксовані на відеореєстраторі поліцейського.

Однак, як встановлено узагальненням, в порушення вищевказаних вимог, працівниками поліції не завжди залучались свідки, а щодо деяких залучених - неможливо встановити їх особу та місце проживання (нечітко зазначено ПІП, направлені свідкам судові виклики повертаються із відмітками про відсутність таких за місцем проживання, або ж адреса відсутня взагалі тощо).

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Згідно положень п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в  пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

Відповідно до п.8 Розділу ІІ Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Однак, в порушення наведених положень, працівниками поліції до протоколу не долучаються такі направлення, або такі не складаються взагалі.  

Також до протоколу про адміністративне правопорушення не додається акт медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виключає можливість перевірити кількісне визначення вмісту наркотичного засобу та визначення базового критерію для встановлення, як самого факту, так і ступеню сп'яніння.

Не додаються, використані при лабораторних дослідженнях, дані використаної вимірювальноїтехніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджених сертифікатом відповідності.

В кожній із постанов про закриття адміністративної справи суд зазначає усі виявлені порушення та недоліки, що стали підставою для прийняття конкретного рішення, суть якого полягає у наведених обставинах, та з покликанням на норми права.

 Узагальнена судова практика надає можливості для працівників патрульної поліції удосконалювати свою роботу, оскільки від якісно зібраних належних і допустимих доказів залежить судове рішення.

Адже доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою для притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопрушення, до адміністративної відповідальності.

За відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП  визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.   

Викладена нами інформація за підсумками узагальнення, покликана на покращення
ефективності та якості роботи, щоб кожен, хто керував транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, не мав можливості уникнути адміністративної відповідальності.