Щодо захисту права власності (зняття з реєстрації особи, яка не проживає в житловому приміщенні)

Останнім часом мають місце часті випадки реєстрації в житлових приміщеннях громадян, які фактично там не проживають, проте змушують нести власників або наймачів додаткові витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг, ускладнюють відчуження майна.

Українська правова система передбачає два варіанти вирішення даного питання: добровільне зняття особи з реєстрації (у разі її згоди) або визнання її такою, що втратила право користування житлом.

У більшості випадків зареєстровані громадяни в квартирах (будинках) не проживають, власникам (основним наймачам) не відоме місце їх фактичного перебування, або ж такі особи відмовляються від вчинення дій щодо зміни реєстрації.

У випадку, якщо особа не проживає за місцем реєстрації, або не надає згоди на зняття з реєстрації, таку особу можна зняти з реєстрації у примусовому порядку.

Для цього власник або наймач житлового приміщення звертається до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

При цьому, якщо квартира не приватизована, то згідно ст. 71 ч. 1 чинного Житлового кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення лише протягом шести місяців; якщо - приватизована, то згідно із ч.2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає  право  на  користування цим  житлом  у  разі відсутності  без поважних причин понад один рік.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає володіння, користування, розпорядження, та якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків передбачених законом, то власник не може бути визнаний  таким, що втратив право користування своїм майном. Разом з тим, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням судами вивчаються правовідносини, які виникли між власником житла та членами сім’ї колишнього власника житла або сторонньої особи.

Положення ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР зазначає, що до членів сім’ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім’ї має також і особа, яка перестала бути членом сім’ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Доказами відсутності членів сім’ї або сторонніх осіб за місцем реєстрації можуть слугувати акти, що складені уповноваженими органами самоорганізації населення, комунальними підприємствами – балансоутримувачами житлових будинків, в змісті яких прослідковується період такої відсутності тощо. Крім того, суду необхідно надати документи, що підтверджують право власності (користування) житловим приміщенням, реєстрацію відповідача (відповідачів) за адресою квартири (будинку).

Позовні вимоги громадян мають бути сформовані таким чином, щоб суд своїм рішенням визнав особу (осіб) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

При цьому слід розуміти, що додаткові позовні вимоги, на кшталт «про зняття з реєстрації» чи «зобов'язання органу міграції зняти особу з реєстрації», судом задоволені не будуть з огляду на норми Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Розпорядження суду щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (позбавлення права користування житловим приміщенням) є достатньою підставою для органу Державної міграційної служби України для зняття такої особи з реєстрації.

Після набрання судовим рішенням законної сили, позивач має отримати належним чином завірену копію даного рішення в канцелярії суду та звернутися з таким документом до органу міграційної служби.