Галицький районний суд м. Львова

10 листопада 2016, 11:05

УЗАГАЛЬНЕННЯ

на тему: Розгляд Галицьким районним судом м. Львова

майнових спорів між подружжям (колишнім подружжям), а також жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, у тому числі стосовно майна, набутого одним чи кожним із них унаслідок приватизації, та майна, що передане ними або одним із них для здійснення підприємницької діяльності у цивільних справах у 2014-2015 роках

Відповідно до ч.1 ст.1 СК України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Згідно ч.1 ст.8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Статтею 10 СК України врегульовано питання застосування аналогії закону та аналогії права.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч.2 ст.10 СК України, якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Згідно ч.1 ст.11 СК України, при вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Також, ч.ч.1,2 ст.13 СК України встановлено, що частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

За період 2014 – 2015 роки Галицьким районним судом м. Львова розглянуто 17 справ узагальнюючої категорії, з яких:

- вирішено по суті з постановленням рішення – 6 справ;

- повернуто для подання до належного суду – 2 справи;

- повернуто через неусунення недоліків позовної заяви – 2 справи;

- закрито провадження у зв’язку із відмовою від позову – 2 справи;

- закрито провадження у зв’язку із укладенням мирової угоди – 2 справи;

- залишено без розгляду за заявою позивача – 3 справи.

Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року у справі №461/14755/13-ц, провадження №2/461/715/14 позов ОСОБИ 1 задоволено, витребувано у ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1 наступні речі, які знаходяться за адресою м.Львів, вул.Кирила і Мефодія 25/2, а саме: ліжко 2-ярусне MR-1401-S «Captain»; ліжко нижнє (ніша) MR-1305-3 «Captain», додаткову бокову MR-1702-5 «Captain», 2 матраци Лотос розміром 90х200; стіл «Playful» C-1302-S, стілець ( блакитний) «Fashion» ASK-8412, дзеркало «Waure blanc» виробник Gautier, шафу 3-х дверну «Marina» MR 1001-S, лампу підвісну «Kaptan» ASK-6194, стелаж книжковий «Marina» MR-1501-S, покривальний комплект «Kaptan» AKS-4354, стілець Bi-turbo AKS-8446; покривальний набір ( жовтий) AKS-4372, подушку «Пилот F1» жовту AKS-9009 Racer, подушку «Світлофор» Racer ASK-9007, тюль та штору Playful AKS-5300, штору «Kaptan» AKS-5246, тюль «Kaptan» AKS-5146, штора Racer Flag AKS-5269, тюль Racer Flag AKS-5169, килим 120х180 «Racer» AKS-7619, комод «Marina» MR-1201-S, килим «Ocean dreams» розміром 120х180 AKS-7623, шафу «Venere caruzo» та дзеркала до шафи – 3 шт., комод високий Venere – 2 шт., комод екстер. «Venere», тумба Venere, стіл «Regency» , стільці «Dezavu» - 4 шт., покривальний набір «Black Pirate» ASK-4479, чотири стільці «Dezavu» R64, Rio, black. Стягнуто з ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1 судовий збір в розмірі 1123,32 грн.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

Судом встановлено, що між сторонами зареєстровано шлюб 17.05.2001 року Міським відділом реєстрації актів громадського стану Львівського міського управління юстиції. Даний шлюб розірвано за рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10.12.2008 року № 2-2799/08, що підтверджується копією даного рішення в матеріалах справи та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 21.01.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи у шлюбі у позивача з відповідачем народилось двоє дітей, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБИ 4 та ОСОБИ 5.

З копії талонів-замавлення салону дитячих меблів «Три Ведмеді» та магазину дитячих меблів «Cliek» вбачається, що замовником зазначених у позовній заяві меблів є ОСОБА 1 та підтверджується її підписами.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позову.

Вказане заочне рішення не переглянуте, не оскаржене та набрало законної сили.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року у справі №461/1992/15-ц, провадження №2/461/888/15 позов ОСОБИ 1 задоволено. Визнано спільним майном подружжя ОСОБИ 1 та ОСОБИ 2 автомобіль марки “GEELY Emgrand EC-7, 2011 року випуску, д.н. ВС 0105 ВЕ. Визнано за ОСОБОЮ 2 право власності на автомобіль марки “GEELY Emgrand EC-7, 2011 року випуску, д.н. ВС 0105 ВЕ. Стягнуто з ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1, 1/2 частину вартості автомобіля у сумі 86261,35 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят одна гривня 35 копійок) гривень. ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1 судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02 серпня 2003 року по 29 вересня 2014 року. Шлюб був розірваний рішенням Галицького районного суду м.Львова.

Під час шлюбу 20 грудня 2011 року подружжям було придбане майно – автомобіль марки “GEELY Emgrand EC-7, 2011 року випуску, д.н. ВС 0105 ВЕ, що підтверджується договором купівлі-продажу №214, загальною вартістю 116 900,00 гривень.

При купівлі автомобіля, не маючи достатньої суми грошей, сторонам по справі було прийнято рішення про часткову сплату в сумі, яку вони мали в наявності, а саме 55 000 грн. На решту суми 61 900 гривень було укладено кредитний договір за №300444033184012 від 23.12.2011 року в ПАТ “Астра Банк”, за яким загальна сума кредиту становить 75 806,40 гривень. Крім того, було укладено договір поруки, де поручителем виступала позивач Василишин Н.Б.

При укладенні даного кредитного договору було понесено витрати, які були обов’язковою умовою договору, а саме: одноразова комісія за кредитом – 123,81 грн., доходи банку – 18,57 грн., інформація про стан рахунку – 199,00 грн., реєстр обтяжень транспортного засобу – 150,00 грн., послуги нотаріуса, витяги, довідки – 1340 грн., оформлення автомобіля в ДАІ – 5100 грн., страхування цивільно-правової відповідальності – 1645,50 грн., страхування від нещасного випадку – 3782,28 грн., страхування КАСКО в період 23.12.2011 року по 23.12.2013 року – 18 777,58 грн., а всього 31 136,74 гривень.

Крім того, на автомобіль згідно рахунку-фактури №5638 від 16.12.2011 року було встановлено додаткове обладнання на загальну суму 10 580,00 гривень.

Таким чином, загальна вартість автомобіля становить 172 522,74 гривень.

Враховуючи те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо вартості майна, що підлягає поділу, суд виходить з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність правових підстав для розділу спільного майна подружжя - вищевказаного автомобіля. Оскільки, позивач не заперечує проти залишення автомобіля у користуванні відповідача, то на її користь слід стягнути 1/2 частину вартості транспортного засобу, а саме 86261,35 гривень.

Позивачем оплачено судовий збір у розмірі 243,60 гривень, а відтак, судовий збір слід стягнути з відповідача на корить позивача.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року вищевказане рішення суду першої інстанції скасоване, прийняте нове рішення, яким в позові ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про поділ спільного майна подружжя – відмовлено. Стягнуто з ОСОБИ 1 на користь ОСОБИ 2 862,61 грн. понесених судових витрат.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

Як вбачається з рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року за позовом ОСОБА 2 до ОСОБА 1 про розірвання шлюбу, ОСОБА 1 визнала позов про розірвання шлюбу, у якому, крім іншого, зазначено, що спору про поділ майна між сторонами немає.

Наведене свідчить, що на момент розірвання шлюбу позивачка не претендувала на належну їй частку у спірному майні – автомобілі, а в подальшому – після 29 вересня 2014 року і до 17 лютого 2015 року не виявляла власного інтересу до спірного автомобіля, і не подавала зазначеного вище позову про його поділ раніше, отже, відмовилась від своєї частки в ньому.

Вищенаведене свідчить, що відчуження вказаного автомобіля ОСОБОЮ 2 відбулось за час шлюбу та фактичної згоди ОСОБИ 1. Крім того, остання не оскаржувала таке відчуження.

Наведеним спростовуються посилання позивачки на те, що відчуження автомобіля “GEELY Emgrand EC-7 відбулось без її згоди.

Також колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачкою вартість автомобіля визначена без урахування проценту його зносу, тому вказана нею вартість 172522,74 грн. не може слугувати належним доказом дійсної вартості спірного автомобіля “GEELY Emgrand EC-7, 2011 року випуску, станом на час подання позову – 17.02.2015 року.

В суді апеляційної інстанції ні позивачка, ні її представник не заявляли клопотання про призначення товарознавчої експертизи для визначення дійсної вартості спірного автомобіля, а суд позбавлений права призначити таку з власної ініціативи (ч.1 ст.143 ЦПК України).

Крім того, судом першої інстанції визнано спільним майном подружжя ОСОБИ 1 та ОСОБИ 2 автомобіль марки “GEELY Emgrand EC-7, 2011 року випуску, д.н. ВС 0105 ВЕ, незважаючи на те, що позивачкою така вимога не заявлялась, тобто районний суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі заявлених ОСОБОЮ 1 позовних вимог.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2015 року позов задоволено у повному обсязі. Здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБИ 1 та ОСОБИ 2:

- виділено у власність ОСОБИ 2 квартиру № 1 в буд. 16 по вул. Рутковича у м. Львові вартістю 550000,00 грн. та нежитлові приміщення №№ 1, 5, 6 та 8 на першому поверсі буд. № 8 по вул. Кубанській у м. Львові вартістю 1600000,00 грн.;

- виділено у власність ОСОБИ 1 квартиру № 87 в буд. 18 по вул. Раїси Окіпиної у м. Києві вартістю 2150000,00 грн., земельну ділянку площею 0,0636 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Тарсівець» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області вартістю 600000,00 грн.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 26 липня 1988 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Згідно свідоцтва шлюб між подружжям був розірваний 18 вересня 2008 року.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 червня 2000 року ОСОБА 2 придбала земельну ділянку площею 0,636 га, розміщену у садовому товаристві «Тарсівець» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

04 квітня 2006 року ОСОБА 1 за договором купівлі-продажу придбав квартиру № 1 у будинку № 16 по вулиці Рутковича у місті Львові.

17 вересня 2012 року ОСОБА 1 та ОСОБА 2 придбали нежитлові приміщення № 1,5,6,8, що знаходяться на першому поверсі будинку №8 по вулиці Кубанській у місті Львові.

Згідно витягу з державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності ОСОБА 2 та ОСОБА 1 є власниками квартири № 87 в буд. 18 по вул. Раїси Окіпиної у м. Києві.

Суд вважає доведеним наявність правових підстав для розділу спільного майна подружжя з урахуванням позиції відповідача про згоду з позовними вимогами та письмовою заявою сторін про узгоджену оцінку майна.

Вказане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року у справі №461/7918/15-ц, провадження №2/461/2031/15 позов ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, - задоволено.

Визнано за ОСОБОЮ 1, 01 січня 1961 року народження, право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири № 9 (дев’ять) в будинку № 12 (дванадцять) по вул. Чайковського у м. Львові.

Визнано за ОСОБОЮ 2, 13 травня 1973 року народження, право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири № 9 (дев’ять) в будинку № 12 (дванадцять) по вул. Чайковського у м. Львові.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

В судовому засіданні встановлено, що квартира № 9 в буд. 12 по вул. Чайковського у м. Львові, було придбано сторонами 11 серпня 1999 року набута позивачем та відповідачем за час шлюбу. На час придбання квартири позивачка і відповідач проживали сумісно однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Таким чином вказана квартира є спільною сумісною власністю ОСОБИ 1 та ОСОБИ 2. В судовому засіданні не здобуто відомостей про наявність договору між подружжям або наявність шлюбного контракту про розмір часток майна кожного з них; документи оформлені тільки на відповідача, через що іншими особами не визнається право власності позивача на його частину квартири. Тому, суд вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить вимогам закону. З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2015 року у справі №461/3180/15-ц, провадження №2/461/1047/15, в редакції згідно ухвали про виправлення описки від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено. Поділено спільне майно подружжя:

- визнано за ОСОБОЮ 1 право на ½ частки у праві спільної власності на квартиру №10 у будинку №11/а по вулиці Льва у місті Львові;

- визнати за ОСОБОЮ 1 право на 9/20 частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОКОР» (код ЄДРПОУ 19160545).

Стягнуто з ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1 248 (двісті сорок вісім) гривень 60 копійок – судових витрат по справі.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

З матеріалів справи видно, що після смерті ОСОБИ 3, який помер 05.10.2014 року, його син ОСОБА 2 прийняв спадкове майно, зокрема квартиру №10 а по вулиці Льва у місті Львові та частки у статутному фонді ТзОВ «ФОТОКОР», що стверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Також, з матеріалів справи видно, що шлюб між ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 3 було розірвано 15.04.2003 року.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач визнав позов повністю та просить задоволити, що не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, так як єдиним власником спірного майна є ОСОБА 2, а також таке визнання позову не суперечить закону, оскільки вказане майно було набуте померлим за час перебування у шлюбі з ОСОБОЮ 1, тобто є їх спільною сумісною власністю.

Вказане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2015 року у справі №461/677/15-ц, провадження №2/461/716/15 позов задоволено частково.

Поділено спільне майно подружжя ОСОБИ 1 та ОСОБИ 2, виділивши у власність позивача ОСОБИ 1 та відповідача ОСОБИ 2, кожного окремо:

½ грошових сум (вкладів), включаючи щомісячні відсотки,

в ПАТ «Дельта Банк» (34047020):

- №26209700072399 у валюті гривні,

- №26355108266275 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 005-13551-080413 «Найкращий Багаторічний»;

- №26357108736747 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 001-13513-040613 «Найкращий Багаторічний»;

- №26351109059247 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 003-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26350109059798 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 004-13521-150713 «Найкращий Багаторічний»;

- №26359112208548 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 00003008405630 «Найкращий on-line»;

в ПАТ «Ідея Банк»

- згідно договору строкового банківського вкладу фізичної особи «Безпечний №90.00.341903 від 13.01.2015 року»;

в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

- згідно договору – заяви №300131/161803/5-15 від 22.01.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в національній валюті;

- по 277 акцій ВАТ «Концерн-Електрон», придбаних ОСОБОЮ 2 за договором купівлі-продажу № 72/1 від 26.06.2009 року.

Мотивами прийняття вказаного рішення слугувало наступне.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА 2 та ОСОБА 1 перебувають у шлюбі з 17.02.1996 року та від шлюбу у сторін народилось двоє дочок: ОСОБА 3, 18.11.1998 р.н. та ОСОБА 4, 24.07.1996 р.н. /а.с.47/.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачем, на підставі договорів банківського вкладу, було відкрито депозитні рахунки у наступних банках:

в ПАТ «Дельта Банк»:

- №26209700072399 у валюті гривні,

- №26359112208548 у валюті гривні, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 00003008405630 «Найкращий on-line» /а.с.8, 9-10, 11, 12, 13, 154/;

в ПАТ «Ідея Банк»

- згідно договору строкового банківського вкладу фізичної особи «Безпечний №90.00.341903 від 13.01.2015 року»;

в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

- згідно договору – заяви №300131/161803/5-15 від 22.01.2015 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в національній валюті.

Також, ОСОБОЮ 2, на підставі договору купівлі-продажу №72/1 від 26.06.2009р., було придбано 544 акції ВАТ «Концерн-Електрон».

Вказані факти ОСОБА 2 в судовому засіданні визнав.

Крім того, з матеріалів вбачається, що ОСОБА 4 навчається на першому курсі в Національному університеті «Львівська політехніка» на денному відділенні, а ОСОБА 3 – в СШ №62 в 10 класі. При цьому ОСОБА 3 хворіє астмою та потребує лікування /а.с.48-55/. ОСОБА 4 проживає з батьком (ОСОБОЮ 2), а Попович А.В. – з матір’ю (ОСОБОЮ 1).

Разом з тим, в судовому засіданні з’ясовано, що відповідач не заперечує свій батьківський обов’язок по утриманню доньок, позивач не представила суду жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо ухилення ОСОБИ 2 від виконання свого обов’язку по утриманню їх доньок, а також не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів.

Суд бере до уваги і ту обставину, що набуті за час спільного проживання грошові кошти, ОСОБА 2 не витратив на особисті потреби, вжив заходів для їх збереження та примноження.

Також, у суду відсутні будь-які інші істотні обставини, які б могли послужити підставою для відступу від рівності часток чоловіка чи жінки у праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, виходячи з презумпції рівності часток у спільній власності подружжя, враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про часткове задоволенні позову, а саме по ½ майна кожному із подружжя.

Вказане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

В процесі розгляду цивільних справ сторони наділяються широкими процесуальними правами, які передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України. Зокрема, позивач, має право відмовитись від позову, а відповідач — визнати позов. До того ж, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Форма реалізації цих прав знайшла відображення у ст.ст. 174-175 ЦПК України.

Закриття провадження у справі — це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.

Перелік підстав закриття провадження у справі, передбачений у ст. 205 ЦПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відмова від позову — це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеної ним цивільної справи (ч. 2 ст. 31, ст. 174 ЦПК України).

Право відмовитися від позову може бути реалізоване позивачем в попередньому судовому засіданні (ч. З ст. 130 ЦПК України), а також в процесі розгляду справи по суті та не лише на його початку (ст. 173 ЦПК України), а й протягом усього часу судового розгляду (ст. 174 ЦПК), тобто і під час судових дебатів (ст. 193 ЦПК України) в суді першої інстанції. Заява про відмову від позову може бути усна або письмова. Положення ч. 1 ст. 174 ЦПК не передбачають, що усні заяви заносяться до протоколу судового засідання і підписуються, відповідно, позивачем, оскільки фіксування ходу судового засідання регулюється іншими нормами, й ці норми не передбачають наявності у протоколі судового засідання інших підписів, крім головуючого та секретаря судового засідання. Щодо адресованої суду письмової заяви про відмову від позову, вона підписуються позивачем і приєднується до справи.

У судовій практиці Галицького районного суду м. Львова мали місце випадки відмови позивачів від позову, що тягнуло за собою закриття провадження у справі.

Так, у справі №461/11200/13-ц, провадження №2/461/80/15 та у справі №461/6893/14-ц, провадження №2/461/1758/14 за письмовими заявами позивачів про відмову від позову провадження було закрите. Ухвали не оскаржувалось та набрали законної сили.

Згідно ч.3 ст.31 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до ст.205 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, у справі №1304/9883/12, провадження №2/461/124/14 02 липня 2014 року Галицьким районним судом м. Львова була винесена ухвала, якою визнано мирову угоду між ОСОБОЮ 1, ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 3, згідно якої:

1. ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 дійшли згоди щодо розподілу спільного майна, яке підлягає поділу, наступним чином:

1.1. Визнано за ОСОБОЮ 1 право власності на:

- 1/2 житлового будинку № 31-Б по вул. Кримській у м. Львові (житловий цегляний будинок, який складається з шести житлових кімнат, житловою площею 156,4 кв.м., та кухні, загальна площа будинку 382,8 кв.м.; будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0400 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0046);

- 1/2 нежитлового приміщення в будинку № 82 по вул. Академіка А. Сахарова у м. Львові (загальною площею 84,0 кв.м.);

1.2. Визнано за ОСОБОЮ 2 право власності на:

- 1/4 житлового будинку № 31-Б по вул. Кримській у м. Львові (житловий цегляний будинок, який складається з шести житлових кімнат, житловою площею 156,4 кв.м., та кухні, загальна площа будинку 382,8 кв.м.; будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0400 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0046);

- 1/2 нежитлового приміщення в будинку № 82 по вул. Академіка А. Сахарова у м. Львові (загальною площею 84,0 кв.м.);

- 14,7 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Груп” (код ЄДРПОУ 33533566), що становить 6 321 000,00 (шість мільйонів триста двадцять одну тисячу гривень 00 копійок), яка належить Кадушкевичу Володимиру Євгеновичу на підставі нової редакції Статуту ТзОВ “Комфорт-Груп”, зареєстрованої 23.07.2013 року за № 14151050013004504,

1.3. Визнати за ОСОБОЮ 3 право власності на:

1.4. ОСОБА 1 відмовляється від позовних вимог про:

- визнання за нею права власності на 1/2 квартири № 79 в будинку № 83д по вул. Мельникова в м. Києві (квартира складається з трьох житлових кімнат житловою площею 61,0 кв.м., загальною площею 102,6 кв.м. ;

- визнання за нею права власності на 1/2 житлового будинку (об'єкта незавершеного будівництва, готовністю 68%), що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, масив “Вишгородський”; кадастровий номер земельної ділянки - 32 218 860 01 01 119 0005;

- визнання за нею права власності на 1/2 житлового будинку (об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 69%), що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, масив “Вишгородський”; кадастровий номер земельної ділянки - 32 218 860 01 01 119 0106;

- стягнення з ОСОБИ 2 на її користь 1/2 доходів ТзОВ “Комфорт-Груп”, які виплачувались йому з моменту створення господарського товариства по день постановлення рішення у справі.

2. ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 підтверджують, що укладення цієї мирової угоди відповідає їхнім інтересам, їхнє волевиявлення є вільним і усвідомленим та відповідає їхній внутрішній волі та переконанням, умови угоди є зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін, спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених в ній.

3. ОСОБА 1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 розуміють суть вчиненої угоди та її правові наслідки, зокрема, обізнані зі змістом вимог п. 2 ч. 2 ст. 122, ст. ст. 175, 205, 206 ЦПК України про неможливість звернення в майбутньому до суду із тотожними позовами.

4. Ця мирова угода набирає чинності в день набрання законної сили ухвалою Галицького районного суду м. Львова про визнання цієї мирової угоди.

5. Судові витрати за цим позовом покладаються на ОСОБУ 2.

Провадження по справі закрито.

Сторонам роз’яснено, що у випадку невиконання сторонами мирової угоди, мирова угода виконується в примусовому порядку.

Вказана ухвала була оскаржена третіми особами ОСОБОЮ 4 та ОСОБОЮ 5 (Банками), ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року апеляційні скарги відхилено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБИ 4 відхилено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року залишено без змін.

Мотивами прийняття вищевказаної ухвали слугувало те, що визнання за ОСОБОЮ 1 права власності на ½ частину нежитлового приміщення в будинку №82 по вул. Академіка А.Сахарова у м. Львові не порушує права ОСОБИ 4, як іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, оскільки поділ спільного майна подружжя не впливає на положення договору іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п.5 ч.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред’явлення кількох позовних вимог, пов’язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

Згідно положень ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Так, у справі №461/14427/14-ц, провадження №2/461/2616/14 винесена ухвала, якою матеріали позовної заяви ОСОБИ 1 в інтересах ОСОБИ 2 до ОСОБИ 3 про поділ спільного майна подружжя - повернути позивачу для подання до належного суду. Повернуто ОСОБІ 2 сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн., згідно квитанції №91 від 27 листопада 2014 року.

Мотивами прийняття вказаної ухвали слугувало те, що нерухоме майно, з приводу якого подано позов до суду, складається з 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Севастопільська, 5/3 (Личаківський район м. Львова), 1/2 частини підвального приміщення загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 9 (Галицький район м. Львова), 1/6 частини нежитлового приміщення загальною площею 855,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Антоновича, 132 (Франківський район м. Львова), 17/200 частин нежитлового приміщення кафе з пивними залами загальною площею 420,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Винниченка, 6 (Личаківський район м. Львова), 1/2 частини гаражного боксу цегляного з оглядовою ямою, загальною площею 35,7 кв.м., що розташований у м. Львові по вул. Пекарській, 52 (Личаківський район м. Львова).

Таким чином, основна частина нерухомого майна, з приводу якого позивач звернувся до суду, знаходиться у Личаківському та Франківському районах м. Львова, а тому позовна заява підлягала поверненню позивачеві для подання до належного суду за місцем знаходження основної частини нерухомого майна в порядку ст.115 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу щодо форми і змісту позовної заяви, така вважається неподаною та підлягає поверненню позивачеві.

Так, у справі №461/14138/14-ц, провадження №2/461/2575/14 ухвалою від 24 листопада 2014 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки дана позовна заява не відповідала вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачем не подано оригінал свідоцтва про одруження, не сплачено судовий збір у повному розмірі. Крім того, у позовній заяві поєднано позовні вимоги, які не підлягають сумісному розгляду. Позивачу було надано п’ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. 16 грудня 2014 року позивач отримав копію ухвали про залишення позову без руху, однак не виконав такої, тому 26 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБИ 1 ДО ОСОБИ 2 про розірвання шлюбу та визначення порядку користування частками квартир, що є у спільній сумісній власності ухвалено вважати неподаною та повернуто ОСОБІ 1. Ухвала не оскаржена та набрала законної сили.

Крім цього, позивач наділений правом залишення позову без розгляду.

Згідно п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Так, у справі №461/5240/14-ц, провадження №2/461/483/15 винесено ухвалу від 25 червня 2015 року, якою позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку із поданням позивачем відповідного клопотання. Ухвала не оскаржена та набрала законної сили.

Підготувала помічник судді Яриш О.В.

Узагальнення розгляду майнових спорів між подружжям у цивільних справах у 2014-2015 роках