flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Галицький районний суд м. Львова ухвалив виправдувальний вирок відносно викладача одного з Львівських вишів, у зв’язку з недоведеністю прокурором вчинення кримінального правопорушення

30 серпня 2019, 14:32

29 серпня 2019 року Галицький районний суд м. Львова  ухвалив виправдувальний вирок щодо викладача Правничого коледжу Львівського національного університету ім. Івана Франка, оскільки прокурором не було доведено винуватості гром. «С» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою).

Відповіднодо п. 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При цьому, судом було застосовано загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

 

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

 

Під час розгляду справи обвинувачений своєї вини у вчиненому злочині не визнав, та пояснив, що він, як  член екзаменаційної комісії,  не наділений організаційно-розпорядчими функціями у вигляді прийняття одноособових рішень про виставлення студентам екзаменаційних оцінок, такі рішення приймаються колегіально. Окрім того, вважає, що досудовим розслідуванням допущено ряд грубих процесуальних порушень.

 Орган досудового слідства в обвинувальному акті зазначав, що викладач «С»10.06.2016 року, перебуваючи в приміщенні Правничого коледжу, реалізовуючи корисливий мотив та злочинний намір, щодо отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, конспіруючи свою незаконну діяльність з метою унеможливлення викриття правоохоронними органами, висловив вимогу студента «А», за допомогою електронного повідомлення, про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 450 доларів США, за позитивну здачу екзамену, через студента «Б», якому після цього дав незаконну вказівку отримати  від  студента «А»грошові кошти та передати йому, не ставлячи останнього до відома про свій злочинний намір. Після погодження студент «А» на незаконні вимоги викладача та повторної здачі екзамену з другою частиною групи, 10.06.2016 засідання екзаменаційної комісії щодо приймання вказаного екзамену, студенту «А» виставлено позитивну оцінку про здачу екзамену.

10.06.2016, студент «А» перебуваючи біля будинку по вул. Дорошенка у м. Львові на виконання вимоги викладача передала через студента «Б» для подальшої передачі «С» неправомірної вигоди в розмірі 450 доларів США за позитивну здачу комплексного державного екзамену.

Однак, всудовому засіданні свідок «А» ствердила, що особисто з викладачем не спілкувалась, він не висловлював їй будь-яких вимог щодо передачі йому неправомірної вигоди; кошти передавала із власної ініціативи за пропозицією однокурсниці.

Студент «Б» показав, що йому не відомі були домовленості щодо здачі іспиту, він на прохання «А» лише повинен був передати гроші викладачу, однак, не передав, бо був затриманий працівниками поліції.

Таким чином, прокурор не довів, що викладач «С» вимагав та отримав неправомірну вигоду від студентки за успішну здачу іспиту.

Окрім того, суд встановив, що доказинадані прокурором з процесуальними порушеннями, які, з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, який вказав, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не можуть бути допущені судом як докази.

З врахуванням усіх обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не була доведена винуватість викладача у вчиненні злочину передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Підготував помічник голови суду   

Підлужний Р.А.